Сидів рибак над водою,
Скоцюрбивши спину
І на
голову поклавши
Велику цеглину.
Мимо
нього молодичка
Бігла голонога.
Зупинилась, здивувалась:
— Вперше бачу
йога!
Обдивившись молодичку
За якусь хвилину,
Поклав рибак на голову
Ще одну цеглину.
Потім третю взяв
і руба
Примостив на тім’я.
— Сідай, — каже, — біля мене.
Скажи
своє ім’я.
Молодичка запишалась:
— Звуть мене Галина.
А навіщо вам здалася
Ще й третя цеглина?
Зняв рибак із
себе цеглу,
Поклав на травицю.
— Якщо, — каже, — поцілуєш,
Взнаєш
таємницю.
Повагалась молодичка
І рядочком сіла.
— Гаразд, — каже, — поцілую.
Скільки того діла...
І вже потім, обтрусивши
Кофточку й
спідницю,
Попросила: — Відкривай же
Свою таємницю.
— Та яка там таємниця...
Сиджу оце зранку.
Не клює клятюща
риба,
Не йде й на приманку.
Проса, каші і макухи
Витратив торбину,
А ти клюнула вже третя
На просту цеглину.
Посилання на вірш
