Друга світова
війна. Концтабір
в Німеччині. Ведуть на розстріл англійця, француза і українця. І тут німецький солдат каже:
- Маєте
хлопці право на останнє передсмертне
бажання.
Англієць:
- Мені
б ше перед смертю пляшечку
віскі.
Принесли йому віскі. Француз:
-
А я б шампанського випив.
Принесли шампанське. Українець каже:
-
Я хочу, щоби мене наостанок чоботом копнули в
дупу.
Німці посміялися. Але бажання є бажання, треба виконувати. Один розбігається і зі всієї сили дає підсрачника. Українець аж підскакує, вириває в якогось солдата автомат, другого б’є прикладом по голові, в третього випускає автоматну
чергу, бере з собою англійця і француза, перескакує з ними через колючий дріт, біжить в
ліс, там на пеньочку присідає. Ті двоє питають:
- Слухай,
а ти не міг то скорше зробити, а то б
нас розстріляли.
- А в нас українців завжди так, поки хтось в дупу не копне, то ніц робити не будемо.
